Проводи літа

13 Вересня 2017 │ Юрій ФОМЕНКО

Дніпро, природа

Тридцять першого серпня наш шлях пролягає до Діброви, на садибу. Їдемо проводжати літо. Понад Дніпром мимо ланів з майже стиглим соняхом, мимо полів з царицею кукурудзою, до села. По сірій асфальтовій дорозі, котра пірнає в зелений тунель з кленів та акацій. Біля нив де сіють перші гектари жита і готують землю під озиму пшеницю. Одним...

Мамай

17 Серпня 2017 │ Юрій ФОМЕНКО

пороги

Було це давно. Тоді Бог наш ще маленьким був.  Якось сидів Він на великій пухкій хмарі, відривав від неї шматочки й грався.  Ліпив тварин, гори, дерева… І виліпив якось такого собі хмаринку-чоловіка: два вуса та чуб, кремезного, але швидкого.  Задумався Бог над тим, що робити з тим шматочком… а потім – узяв та і поставив на Веселку, що...

Молитва

15 Серпня 2017 │ Юрій ФОМЕНКО

Дніпро

В кінці сорокових – на початку п’ятдесятих минулого століття Дніпро покривався льодом повністю…  Їздив Василь Павлович Науменко, тоді ще хлопчиком, через Дніпро у Волоське, на правий берег. Молов із дядьком зерно на борошно для односельців. Сидів у санках, управляв конем, а той тягнув їх по льоду.  Дядько Левко прив’язував малого Василя мотузкою за пояс і...

Чорнопіджачник

07 Серпня 2017 │ Юрій ФОМЕНКО

Дніпро, історія

В тиші сутінок дід Микола намагався переконатись, що хлопець його зрозумів. Він повторював блідому від страху юнаку: —  Іване! Чуєш мене! Коли пліт відійде від берега, за півтори сотні метрів я тебе штовхну в спину.  Падай у воду, і під убитими, що поспливали, пірнай потроху до берега.  На березі в очеретах ляж на спину і...

Кодак

20 Липня 2017 │ Юрій ФОМЕНКО

Кодак, пороги

Все в природі повинно мати своє ім’я. Запроектувавши малоповерховий мікрорайон на Київщині, шукали йому назву. Перебрали різні варіанти і зупинилися на назві першого порогу на Дніпрі – Кодак. Назва красива, але треба ж з’ясувати, що вона в собі несе. Було перебрано усі офіційні і неофіційні версії. Сказати, щоб вони нас переконали, то ні. І тоді...

Високі почуття

05 Липня 2017 │ Юрій ФОМЕНКО

У затишній ресторації, за чашкою кави,  якось мудрували з товаришем над  однією перспективною справою. За сусіднім столиком сиділа пара молодят.  Дівчину я знав як розумну і порядну  доньку пристойних і небідних батьків. Хлопця не знав, але враження він справляв скромної молодої людини. Дівчині вже сповнилося двадцять п’ять років і, швидше за все, дома їй сказали...