Чорнопіджачник

07 Серпня 2017

ФОМЕНКО Юрій
Юрій ФОМЕНКО

блогер, краєзнавець, ініціатор створення ландшафтного парку «Дніпрові Пороги»

В тиші сутінок дід Микола намагався переконатись, що хлопець його зрозумів. Він повторював блідому від страху юнаку:

—  Іване! Чуєш мене! Коли пліт відійде від берега, за півтори сотні метрів я тебе штовхну в спину.  Падай у воду, і під убитими, що поспливали, пірнай потроху до берега.  На березі в очеретах ляж на спину і наберися сил. Далі обережно іди понад балкою до хутора, що у верхів’ях  біля могили.

От і темінь окутала пороги. Відштовхуючись жердинами, між убитими,  котрих прибила течія до берега, рушили плоти. У чорній ночі чорною водою чорні піджаки і картузи.

… На Солонянській стороні спалахують вогні…

—  Стрибай Іване! — і поштовх в спину.

Двічі Іван вибирався на берег. Першого разу піймали і знов посадили на пліт. А другого вже сам стрибав. Між водяних стовпів, колод і мертвих тіл, вдалось дістатись берега. Відлежався, а далі – у верхів’я балки до хутора. Там і ховався по старих ямах пасік.

… Коли хто думає, що ночами в дніпровій воді відблискують зорі, то не так. То дивляться з темної води дніпрових порогів в небо утоплені душі. І дідова душа зорею споглядає в небо.

 

Р.S.  Мав можливість чути про одну із хибних переправ 1943 року від Івана Лозицькго, котрий в замітці і є юнак Іван.

Джерело


Мене цікавлять пороги

Я хочу бути в курсі всього, над чим ви працюєте і не хочу пропустити нагоди допомогти, тому надсилайте мені новини, інормацію про проекти та інші корисності на пошту!