Байрачні ліси Порожистого Дніпра

Байраками називають широколистяний ліс, який росте природно у степових балках. Байрачні ліси поширені по всій Україні смугою, що простягається по південній частині Лісостепу і північній частині Степової зони, від Бессарабії до Донеччини й Луганщини. Природні байрачні ліси є цінними осередками дикої природи і потребують по всьому ареалу заповідного режиму.

У Степовому Подніпров’ї байрачні ліси збереглися найліпше у трьох природних регіонах – Правобережному Присамар’ї, Верхньодніпровщині та на Дніпрових Порогах. Байраки Порожистого Дніпра є найпівденнішими байрачними лісами в басейні Дніпра. Нижче порогів ліс траплявся раніше тільки у плавнях та на піщаних аренах, тобто у річкових долинах, а балки були безлісими, вкритими трав’янистою рослинністю і степовими чагарниками. Як і в інших місцях, байрачні ліси біля Дніпрових порогів дуже постраждали від хижацьких рубок за період з кінця ХVIII-го й до першої половини ХХ ст. Але починаючи з 1950-х рр. і до сьогодення ліс у байраках понад Дніпром не рубають, і за понад півстоліття деякі байрачні ліси успішно відновили свою природну структуру, ліси «постарішали», збільшилися площі, вкриті байрачним лісом. Однак паралельно з процесами відновлення байраків протягом ХХ ст. тривали масові насадження штучних лісових плантацій навколо природних байраків. Штучні посадки так і не стали за десятки років ближчими до природних екосистем, і зараз є осередками адвентивних (чужих, непритаманних даній місцевості) видів рослин і тварин, які проникають у природні екосистеми, що призводить до поступової деградації останніх.

Байраки Порожистого Дніпра – це переважно дубові ліси. Найбільш поширеними є пакленові та липово-пакленові діброви, де крім дуба звичайного, панівними породами дерев є клен польовий (паклен) і липа серцелиста. У більш вологих місцях, по широких тальвегах (днищах балок) трапляються зрідка ділянки ясенових дібров (з ясеном високим), а на сухіших схилах і порушених ділянках формуються в’язово-пакленові та чорнокленові діброви. По найсухіших схилах балок південної експозиції подекуди збереглися рідкісні, цінні у природоохоронному відношенні освітлені чисті дубняки. Доповнюють різноманіття байрачних типів лісу острівці осичників по верхніх третинах схилів, де близько розташовані підґрунтові води, та ділянки вербових і тополевих гаїв у вологих та підтоплених тальвегах і гирлах балок. Форпостами байрачних лісів на межі зі степом (а нині – переважно з полями сільгоспкультур) виступають тернові чагарникові узлісся.

Байраки трапляються у порожистій частині Дніпра по обох берегах Дніпра, але розподілені нерівномірно. Значно більше їх на правому березі, особливо в Солонянському районі Дніпропетровської області. Майже всі вони вже зараз мають статус заповідних у складі першої черги регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» (з 2008-го року). За результатами попередньої інвентаризації усіх природних байраків загальна їхня кількість на правому березі Дніпра біля затоплених порогів – 42! Отже, правобережну частину ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» сміливо можна називати краєм сорока байраків.

А от на лівому березі Дніпра (Синельниківський та Дніпровський райони) загальна кількість байраків – близько 20, тобто вдвічі менше. Поступаються також лівобережні байраки й площею, і віком деревостанів. Винятком є хіба що найбільший лівобережний байрачний ліс у Яцевому Ярі, який взагалі є одним з найдавніших лісових заказників регіону загальнодержавного значення. Проте й у Яцевому ярі, за винятком окремих дубів і груш, середній вік деревостанів – 80–100 років, у той час як у деяких байраках правобережжя (наприклад, по балках Башмачка, Тягинка, Рединова) трапляються ділянки байрачних пралісів, де дуби мають вік від 150 до 300 років. Саме такі степові праліси являють одну за найбільших природних цінностей Порожистого Дніпра національного масштабу, і байраки над Порогами, як найпівденніші природні старовікові дубові ліси насправді є одним з природних чудес Степового Подніпров’я. Байраки Порожистого Дніпра надають останній надійний притулок тисячам видів живих істот, з-поміж яких багато рідкісних, ендемічних, вразливих, таких, що перебувають на межі ареалу видів, а також напевне й таких, які дотепер ще навіть недосліджені. Про заповідання байраків над Порогами Дніпра мріяли не одне покоління вчених і краєзнавців. Зараз у нас є шанс зрештою втілити благородну мрію в життя, і запорукою для втілення цих задумів має бути налагодження повноцінного функціонування регіонального ландшафтного, а згодом і національного природного парку по всій порожистій частині Дніпра.

Вадим Манюк

Дізнайтеся більше про байраки Степового Подніпров’я:

Байраки – біблійні човни природи (стаття П. Чегорки у газеті “День”)

Фотогалерея “Байраки Дніпрових Порогів”

Найбільшій байрачний ліс Дніпрових Порогів на лівобережжі Дніпра в урочищі Яцев Яр

Мене цікавлять пороги

Я хочу бути в курсі всього, над чим ви працюєте і не хочу пропустити нагоди допомогти, тому надсилайте мені новини, інормацію про проекти та інші корисності на пошту!