Зима на Порогах

28 Січня 2019

Єкшов Віктор
Віктор Єкшов

історик, краєзнавець, організатор екскурсійного клубу "Дніпро"

Аби відволіктися від нескінченного шуму та метушні великого міста, варто було навіть у зимовий час виїхати подалі, до малолюдних територій, помандрувати схилами велетенської Канцюрової балки, подивитися на те, що поруч насправді вирує життя… тихе й обережне, насторожене до несподіваних гостей, зі своїми щоденними проблемами і боротьбою за життя.
За хмарної погоди ці місця нагадали мені твори Джека Лондона, а наші пошуки слідів звірів під керівництвом пана Біолога Вадима Манюка змусили відчути себе навіть не слідопитами, а слідчими – бо виявилося, що звірі слідять багато, а там, де їхні сліди нещодавно перетиналися – відбувалися певні події.
Розумієш, наскільки беззахисними можуть бути деякі тварини саме взимку – якщо ось так, по слідах, можна вийти прямо до них.
Навіть в межах однієї балки вдалося побачити двох зайців, сліди кабана і лисиці, того ж зайця, пораненої дикої кози й навіть, припускаємо, борсука. Звірі, звісно, завчасно повтікали, коли почули масовий хруст снігу під людськими ногами.
Натомість побачили в цій “білій тиші” фазана і канюка, намагалися виманити зернятками польову мишку зі свого укриття, ненароком розбудили зимову комашку і побачили, як почувають себе в снігу деякі зелені рослини.
Байрачний ліс захоплює перепадом висот – тут красиво, затишно, відсутній вітер і десь у кронах дерев співають окремі пташки. Хочеться тут затриматися і послухати справжню природу, але час подорожі обмежений.
Двохсот-трьохсотрічні дуби красиві і здаються теплими на дотик. Важко пробратися до них влітку – все заростає в цих вікових хащах. А взимку – самий раз. При зменшеній кольоровій палітрі на деревах добре проглядаються різноманітні гриби, мохи та лишайники.
Цікаво прогулятися ставком у сміливій компанії. Крига рівна і слизька. А за дамбою шумить струмок – вода зі ставка все одно ллється і дзюрчить, бо наштовхується на малі каміння.
На фоні суцільного снігу яскраві кущі глоду радують око, прикрашають краєвид й водночас є своєрідними їдальнями для тварин, що проживають в межах ландшафтного парку.
40 хвилин їзди гарною дорогою Запорізького шосе від балок парку – і ми знов у Дніпрі. З шумом, проблемами і коричневою “кашею” під ногами.
Сподіваюся, що кожному ця поїздка подарувала маленьку зустріч з великою таємницею Природи.


Мене цікавлять пороги

Я хочу бути в курсі всього, над чим ви працюєте і не хочу пропустити нагоди допомогти, тому надсилайте мені новини, інормацію про проекти та інші корисності на пошту!